На тлі четвертої річниці повномасштабного вторгнення Росії Україна переходить від політичних заяв до практичних кроків у створенні Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України (STCA). Після підписання відповідної угоди 25 червня 2025 року в Страсбурзі між Україною та Рада Європи розпочався етап інституційного розгортання майбутнього суду.
Йдеться не просто про чергову міжнародну заяву, а про створення нового органу міжнародної юстиції, який має заповнити прогалину в системі відповідальності за злочин агресії. Попри те, що Міжнародний кримінальний суд розслідує воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, його юрисдикція щодо злочину агресії обмежена через відсутність ратифікації Римського статуту з боку Росії та неможливість отримати мандат через Рада Безпеки ООН.
Ставка на поетапну модель
Новим елементом є запропонована Україною трирівнева модель запуску трибуналу, покликана мінімізувати політичні ризики та фінансове навантаження.
Перший етап передбачає формування невеликої передової команди, яка працюватиме у Страсбурзі та Нідерландах. Її завдання — створити внутрішню архітектуру трибуналу: розробити правила процедури, кадрову структуру, стандарти безпеки та підготувати розміщення суду в Гаазі. На цю фазу Європейський Союз уже передбачив 10 мільйонів євро фінансування на 2026–2027 роки.
Другий етап — так званий «скелетний трибунал» — означатиме перехід від планування до функціонування. Буде призначено суддів, сформовано реєстр, запущено базові процесуальні механізми та укладено угоду з державою-реципієнтом.
Лише після цього трибунал перейде до повноцінної операційної фази — із залами судових засідань, системами безпеки, приміщеннями для утримання під вартою та можливістю видачі ордерів на арешт, зокрема в межах заочних проваджень.
Почався процес приєднання держав
Окремий акцент нині робиться на формуванні політичної коаліції. Для набрання чинності розширеної часткової угоди в межах Ради Європи потрібно щонайменше 16 держав, однак ініціатори очікують підтримки 25–30 країн для забезпечення фінансової та політичної стійкості механізму.
Першою державою, яка завершила внутрішню процедуру приєднання, стала Естонія. Очікується, що до ініціативи долучаться й країни поза межами Ради Європи, що може надати трибуналу більш глобального виміру.
Безпека та вартість — головні виклики
Створення суду, який потенційно розглядатиме справи проти вищого керівництва ядерної держави, потребує підвищених заходів безпеки. Йдеться про захист свідків, кібербезпеку, фізичну охорону, спеціалізовану інфраструктуру та довгострокове фінансування.
Саме ці аспекти наразі є предметом консультацій із державами, які розглядають можливість приєднання до угоди.
Політична незворотність
В українській дипломатії наголошують: створення трибуналу вже перейшло точку неповернення. Кожен завершений етап інституційного оформлення зменшує ризик політичного блокування ініціативи та підвищує її юридичну стійкість.
Ідею спецтрибуналу розглядають не лише як відповідь на війну проти України, а й як спробу посилити міжнародну систему стримування агресії загалом. У Києві переконані: якщо механізм відповідальності за злочин агресії не буде реалізовано зараз, це створить небезпечний прецедент для майбутніх конфліктів.
Таким чином, процес переходить із площини морально-політичних оцінок у практичну фазу формування нового міжнародного судового інструменту — з конкретними строками, бюджетами та зобов’язаннями держав.